Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Становлення судової влади на Іршавщині проходило тернистим шляхом.
У період з моменту визволення від німецької окупації до 1947 р. найвищим органом державної влади в Закарпатській Україні була Народна Рада Закарпатської України, обрана наприкінці листопада 1944 р. Народна Рада видавала декрети, постанови і розпорядження. Ці акти стосувалися всіх галузей господарства, всіх аспектів суспільного життя Закарпатської України. Підписані правові акти вступали в силу з дня їх опублікування у спеціальному друкованому органі Народної Ради – Віснику Народної Ради Закарпатської України. Вісник виходив з жовтня 1944 р. по січень 1946 р., до часу, коли Указом Президії Верховної Ради СРСР була утворена Закарпатська область у складі УРСР, і на територію Закарпаття поширилось законодавство УРСР.
Для захисту завоювань народної влади були створені правоохоронні органи: міліція, суд, народна адвокатура, юридичні консультації, державні нотаріальні контори.
На підставі Декрету № 33 від 12 січня 1945 року у всіх округах і містах Закарпаття були створені народні суди, що обиралися відповідними Народними комітетами і затверджувалися Народною Радою строком на три роки. Згідно з декретом всі справи розглядалися в народному суді з участю народних засідателів, що як новий демократичний принцип організації дійсно народного суду мало надзвичайно велике значення. Вищою судовою інстанцією встановлювався Вищий народний суд, який обирала Народна рада. Порядок діяльності Народних судів регулювався Тимчасовою інструкцією в кримінальних справах і Тимчасовою інструкцією в цивільних справах. Обидві інструкції були затверджені Народною Радою Закарпатської України 22 січня 1945 року і на той час заміняли процесуальні кодекси.
Історія судочинства на Іршавщині після звільнення від німецько фашистських загарбників на початку січня 1944 року починалась зі створення з-ох дільниць народного суду Іршавського району на підставі наказу Міністерства Юстиціїї в 1945 році.
Народний суд, в цей період, був судом тільки першої інстанції. Він розглядав та вирішував кримінальні та цивільні справи. У якості суду першої інстанції він розглядав майже всі кримінальні справи, крім справ про навмисні убивства при обтяжуючих обставинах, розкрадання державного і суспільного майна в особливо великих розмірах, державних злочинів і деяких інших, віднесених законом до ведення вищестоящих судів і військових трибуналів; Народний суддя, який діяв одноособово чи разом з двома народними засідателями в народному суді, здійснював свою діяльність у межах визначеного для нього виїзного чи міського району.
Згідно Історичної справки Архівного відділу Іршавської районної адміністрації : «народний суд 1- ого участка Іршавського району сел. Іршава, розпочав свою діяльність з грудня 1945 року, створений Міністерством Юстиції в 1945 році».
Народний суд 2 – го та 3- го участка Іршавського района знаходився в с.Довге, Іршавського району, Закарпатської області та був створений на підставі наказу Міністерства Юстиції УРСР в 1946 році. В грудні 1952 року народний суд 3 - го участка Іршавського району був переведений із села Довге в село Білки згідно до наказу Міністерства юстиції УРСР. Народний суд 3 участка в с.Білки був створений в 1956 році для того, щоб, згідно Конституції Рядянського Союзу вирішувати позова громадян, кримінальні справи осіб, які порушили соціалістичну законність. Відповідно до цієї довідки народний суд 3- го участка, приймає від громадян та організацій , установ та організацій, та установ до окремих громадян позовні заяви. Ці позовні заяви після поступлення в народний суд реєструються, та після цього народний суддя призначає для розгляду по суті з прийняттям рішенням, згідно якого народний суддя видає виконавчий лист яким стягує відповідну суму коштів з відповідача на користь позивача. Кримінальні справи надходять до суду від органів прокуратури, органів попереднього слідства, та від потерпілих громадян справи приватного обвинувачення. Після надходження справ народний суд проводить попереднє засідання, в якому зазначає час та місце розгляду справи з вказівкою куди треба доставити підсудніх та свідків згідно обвинувального висновку. Після допиту підсудного, свідків по справі, суд в складі 3 – ох чоловік віддаляється в нарадчу кімнату де виносить вирок, та вибирає підсудному міру покарання /дана історична справка 5 травня 1954 року/. Всі справи розглядалися в народному суді за участю 2 – х народних засідателів /відповідно до вироків та рішень, які збереглися в архіві Іршавського районного суду/. Вищою судовою інстанцією був Вищий народний суд, який обирала Народна рада.
Оскільки відсутні архівні дані щодо переведення Іршавського народного суду із с. Білки до м. Іршава, то датою його переведення в м. Іршава можна вважати 1959 рік /згідно архівних рішень які збереглися на сьогоднішній день/. Цю дату можна вважати початком роботи Іршавського народного суду в м.Іршава, який знаходиться за адресою: м. Іршава, вул. Шевченка, 23 і по теперішній час.
В 1947 році Народна Рада Закарпатської України припинила свою діяльність, передавши повноваження Закарпатській обласній раді та її виконавчому комітетові. До 1948 року судді призначалися районним виконавчим комітетом, а з 1948 року - обиралися трудящими на основі загального виборчого права.
Щодо справ, які розглядалися в той період то можна зазначити що:
в період з 1944 року по 1947 рік справи розміщувалися по категоріях злочинів а саме : найбільше було кримінальних справ громадян засуджених за крадіжку державного і громадського майна, за розтрату майна, за самоуправство, покарання було досить суворим – за крадіжку двох пудів зерна батька чотирьох дітей вироком народного суду 3-ої дільниці 01.10.1947 року засуджено до 2- х років позбавлення волі.
Так відповідно вироком народного суду 3-ої дільниці 04 червня 1947 року Жеганського І.І. засуджено до тюремного ув»язнення строком на три місяці за те, що він будучи робітником лісопильного заводу без причини залишив роботу. Обираючи міру покарання в той час за незначні порушення громадяни засуджувались до тюремного ув»язнення, а то й до смертної кари.
У грудні 1958 р. Верховною Радою СРСР затверджено «Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік», згідно з якими Верховна Рада УРСР 30 червня 1960 року прийняла Закон «Про судоустрій Української РСР», відповідно до якого правосуддя в Українській РСР здійснювалось Верховним судом Української РСР, обласними судами і районними (міськими) народними судами.
В 1960 році відбулася реорганізація двух дільниць Іршавського народного суду в один Іршавський районний народний суд в м. Іршава на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР за 1165 від 20.07.1960 року.
Одним із перших народним суддею І дільниці Іршавського народного суду призначено суддю Делеган Василя Лукіча, який народився 23 квітня 1900 року в с. Загаття, Іршавського округу, в 1952 році закінчив Львівську юридичну школу, та здобув вищу юридичну освіту, з 01 листопада 1946 року по 10 листопада 1955 року працював народним суддею 1 –го участка Іршавського округу.
Також в цей період працювали такі судді як:
Суддя Кляп Петро Андрійович, народився 29 травня 1911 року, в м. Виноградові, освіта середня спеціальна, з 30 березня 1946 року по 02 лютого 1949 року був призначений народним суддею 3 – го участка Іршавського округу.
Суддя Слюсарчук Григорій Іванович, народився 23 травня 1926 року в с.Рахів, Рахівського району Закарпатської області, в 1952 році закінчив Львівську юридичну школу, здобув вищу юридичну освіту. З 17 грудня 1951 року по 21 грудня 1954 року призначений народним суддею Рахівського районного народного суду, з 19 грудня 1954 року по 19 лютого 1965 року працював народним суддею Іршавського районного народного суду, з 12 лютого 1965 року по 12 квітня 1976 рік був призначений суддею, а пізніше головою Хустського районного народного суду. Неодноразово нагороджувався почесними грамотами.
Відповідно до рішень та особових справ працівників за той період також працювали такі судді Іршавського народного суду як суддя Пекар М.М. – 1944 рік , суддя Мешко 1954 рік, суддя Ковач – 1955 рік, на жаль більш детальної інформації про даних суддів в архіві суду немає.
19 грудня 1960 року рішенням виконкому Іршавської районної Ради депутатів трудящих обрано Павлишинець Михайла Івановича головою Іршавського районного народного суду.
Павлишинець Михайло Іванович, народився 30 березня 1929 року, народився в с.Горбок, Іршавського району Закарпатської області, в 1959 році закінчив Львівський державний університет ім. І.Франка, здобув вищу освіту, працював з жовтня 1953 року в органах прокуратури, з 19.12.1960 року голова Іршавського районного народного суду до 30 червня 1975 року.
З 12 квітня 1976 року був головою Хустського районного народного суду. З 21 червня 1987 року по 1994 рік голова Іршавського народного суду. За період роботи Павлишинець М.І. був нагороджений у 1970 році та в 1985 році медалями «За доблесну працю».
Згідно штатного посадового списку який зберігся в архіві Іршавського районного суду в 1960 році в Іршавському районному народному суді працювало 11 осіб: голова суду Павлишинець М.І./ 1929 р. н. / суддя Пекар М.М. /1936 р. н. /, старший секретар суду Метенько /Максим/ О.В. /1936 р. н./, секретар суду Горзов О.М. /1932 р. н./, секретарі судових засідань Фущіч Е.І., / 1934 р. н./ , Квак А.І. /1935 р. н./ , судовий виконавець Матіко І.А. / 1939 р. н./, судовий виконавець Чедрик М.Ю. / 1934 р. н./, машиністка Квак Р.І. / 1943 р. н./, Прибиральниці – кур’єри Шкода М.І./1949 р.н./, Микита Г.В./ 1925 р.н./. Слід зазначити, що всі працівники суду, крім суддів , практично не мали освіти, тобто пройшли навчання лише в початкових класах.
14.11.1963 року Іршавський народний суд Іршавського району ліквідовано і відбулася реорганізація в один Берегівський народний суд Берегівського району до 1965 року.
На підставі наказу Закарпатського обласного суду №11 від 30 січня 1965 року відбулася реорганізація народного суду Берегівського району.
Згідно з наказом 17 по Іршавському районному суду від 14 грудня 1970 року «Про розподіл обов»язків в суді м.Іршава штатна чисельність, порівнюючи з 1960 роком залишилась така сама. Працювали голова суду Павлишинець М.І. народний суддя: Пекар М.М. , старший секретар суду Метенько /Максим/ Олена Василівна, секретар суду Горзов Ольга Михайлівна, секретарі судових засідань: Фущіч Елізавета Іванівна, Квак Ганна Іванівна, які були закріплені за суддями, діловод – друкарка Чедрик Маргарета Юрієвна, Прибиральниці – кур’єри Меренич Марта Михайлівна та Пацкан Марія Андріївна, судові виконавці: Паньканинець І.І. та Химинець І.А.
Не можна обійти увагою працівників Іршавського народного суду, які були у джерел його створення, працювали в період відбудови держави після війни, стояли на сторожі законності нового громадянського суспільства. Фущіч Е.І., Квак Г.І., Горзов О.М., Зімич/Квак/ Р.Я., Паньканинець І.І., Химинець І.А. , які пропрацювали в Іршавському суді аж до виходу на пенсю.
Фущіч Елізавета Іванівна, народилася 10.10.1934 року в с. Іршава, Закарпатська область. Середню школу закінчила в 1952 році.15.09.1952 року прийнята на роботу на посаду секретаря судового засідання народного суду першої дільниці. 31 липня 1956 року наказ № 5- звільнена за власним бажанням. З 09.10.1958 року по 03.11.1958 року - машиніст – діловод, з 03.11.1958 року по 1994 - секретар судового засідання. В 1994 році – звільнена в зв»язку з досягненням граничного віку проходження державної служби.
Горзов Ольга Миколаївна, 11.07.1932 року народження, народилася в с. Білки, Іршавського району, Закарпастької області. В 1951 році закінчила Білківську середню школу. В 1951 році прийнята на посаду діловод – друкарки з – го участка народного суду в с. Довге, з 1953 по 1954 рік -секретар суду. З 21.03.1955 року по 19.10.1955 року – діловод Тересвянського лісокомбінату с.Білки. З 19.10.1955 року по 21.01.1969 року - секретар суду. З 21.01.1960 року по 14.06.1984 року - старший секретар Іршавського районного суду. З 14.06.1986 року по 15.10.1987 року - старший судовий виконавець Іршавського районного суду. З 1987 року по 1997 року секретар суду. В березні 1997 році звільнена в зв»язку з досягненням граничного віку проходження державної служби.
Горзов /Квак/Ганна Іванівна, 24.10.1935 року народження, народилася в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області. В 1951 році поступила в середню Білецьку школу робітничої молоді , яку закінчила в 1954 році. В червні 1953 року по 19.12.1954 року – машиністка народного суду. В січні 1955 року по 16.05.2001 року - секретар судового засідання. В 16.05.2001 року звільнена з посади секретаря судового засідання в зв’язку з досягненням граничного віку проходження державної служби.
Горзов /Квак/ Ровза Яношівна, 05.10.1943 року народження, народилася в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області,освіта середня. З 1960 року по 1966 рік - машиністка Іршавського народного суду. З 1970 року секретар суду, а згодом старший секретар суду до 2005 року. В 2005 році звільнена з посади старшого секретаря суду в зв’язку з досягненням граничного віку проходження державної служби.
Химинець Іван Андрійович, 22.10.1949 року народження, народився в с.Мідяниця, Іршавського району, освіта середня спеціальна. З 10.08.1970 року - судовий виконавець. З 15.11.1983 року старший судовий виконавець. З 9.07.1986 року по 14.07.1987 року - старший секретар суду. З 14.07.1987 року по 26.04.02 року - судовий виконавець. З 26.04.02 року по 22 жовтня 2009 року - судовий розпорядник. З 22 жовтня 2009 року наказом №23 звільнено у зв»язку з досягненням ним граничного віку проходження державної служби.
11 липня 1976 року Іршавської районної ради депутатів трудящих Ріпич Іван Васильович обраний суддею Іршавського районного народного суду, а з 16 квітня 1976 року затверджений головою Іршавського районного народного суду.
Ріпич Іван Васильович, народився 27 грудня 1936 року, в селищі Великий Березний, Великоберезнянського району, Закарпатської області, в 1960 році закінчив Львівський ордена Леніна Державний університет ім.І.Франка, за спеціальністю правознавство, юрист. Освіта вища, юридична. Після закінчення університету працював в органах прокуратури Закарпатської області на посаді слідчого. З квітня 1970 року працював адвокатом Великоберезнянської юридичної консультації, а в грудні 1970 обраний народним суддею Великоберезнянського районного народного суду , де працював до 1976 року. З 16 квітня 1976 року затверджений головою Іршавського районного народного суду де працював до 15.06.1979 року. В 1979 році призначений старшим консультантом відділу юстиції Закарпатського облвиконкому, а з 1980 року заступником начальника.
З лютого 1980 року по 23.05.1982 року, обов»язки в.о голови Іршавського районного народного суду виконувала суддя Максим Гелена Василівна. З 20 червня 1982 року Рішенням Іршавської районної Ради народних депутатів затверджена головою Іршавського районного народного суду.
Максим /Метенько/ Гелена Василівна, народилася 30.07.1936 року в с. Іршава, Закарпатської області. Після закінчення школи з 01.10.1953 – 04.05.1954 рік працювала вчителем при Великораковецькій семирічній школі сільської молоді Іршавського району, Закарпатській області. 28.09.1954 р. прийнята на посаду секретаря судового засідання, а згодом призначена на посаду старшого секретаря суду. В 1967 році Закінчила Львівський ордена Леніна державний університет ім. І.Франка спеціальність «правознавство», кваліфікація «юрист», здобула вищу юридичну освіту. З 21.01.1969 року звільнено з посади старшого секретаря за власним бажанням. згідно наказу № 31 від 21 січня 1969 року . Працювала адвокатом юридичної консультації Іршавського району. Рішенням Іршавської районної Ради депутатів трудящих в жовтні 1972 року Максим Г.В. обрана суддею Іршавського районного народного суду. Рішенням Іршавської районної Ради народних депутатів від 20 червня 1982 року затверджена головою Іршавського районного народного суду, де працювала по квітень 1984 року, а з квітня 1984 року по травень 1986 року народний суддя цього ж суду, з травня 1986 року виконувала обов»язки голови цього ж суду. Рішенням Закарпатської обласної ради народних депутатів від 28 квітня 1995 року у зв»язку із відставкою відрахована із штату Іршавського районного народного суду. У 1985 році Максим Г.В. нагороджена Почесною грамотою міністерства Юстиції Української СРСР та нагороджена медаллю «Ветеран праці». Померла в 2011 році.
З квітня 1984 року обов»язки голови суду виконував Зайченко Володимир Миколайович до травня 1986 року.
Зайченко Володимир Миколайович, 09 квітня 1954 року народження , освіта вища юридична, у 1981 році закінчив Львівський ордена Леніна державний університет ім. І.Франка. З 20 липня 1982 року суддя Іршавського районного народного суду. З квітня 1984 року виконував обов»язки голови Іршавського народного суду до травня 1986 року. Постановою Президії Верховної Ради УССР від 30.04.1986 року Зайченко В.М. звільнений від обов»язків судді до виповнення строку повноважень за сімейними обставинами.
З травня 1986 року обов»язки голови Іршавського народного районного суду виконувала Максим Г.В. до 1987 року.
З 21 червня 1987 року обов»язки голови Іршавського народного суду покладено на Павлишинця М.І. який пропрацював на даній посаді до 1994 року і був звільнений у зв»язку з досягненням ним граничного віку проходження державної служби.
Законом України «Про судоустрій України» від 24 лютого 1994 року визначено, що судді районних (міських) судів обираються відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів строком на десять років. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, обираються на п'ять років. Голова районного (міського) суду і його заступник з числа обраних суддів затверджуються відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів за спільним поданням Голови Верховного Суду Республіки Крим та Міністра юстиції Республіки Крим, голови обласного, Київського та Севастопольського міських судів і начальника управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Із прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року та прийняттям змін до Закону України «Про судоустрій України» у редакції від 21 червня 2001 року був встановлений існуючий нині порядок обрання (призначення) суддів місцевих судів. Так, у статті 22 зазначеного Закону передбачалось, що судді місцевих судів обираються Верховною Радою України безстроково у порядку, встановленому законом.
Судді місцевих судів, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються Президентом України строком на п'ять років у порядку, встановленому законом.
З травня 1995 по 25.05.2005 року Головою Іршавського районного суду рішенням ІІ сесії Закарпатської обласної ради народних депутатів 21 скликання призначено Маркович Івана Івановича.
_03_03.png)
